БОГОСЛУЖЕННЯ

Неділя

8:00 Читана Свята Літургія

9:30 Співана Свята Літургія

11:30 Співана Свята Літургія

7:00 веч. Читана Свята Літургія

Будні дні

7:30 Читана Свята Літургія

9:00 Читана Свята Літургія

Каплиця Святого Йосафата

Saint-JosaphatУ 2009 році була освячена Каплиця Святого Йосафата, де на престолі зберігаються мощі Святого. З того часу багато вірних мають можливість помолитися про заступництво та допомогу перед мощами Св. Йосафата.

Йосафат Кунцевич (1580-1623)

1580 р. у Володимирі на Волині в Польсько-Литовськім королівстві, в  родині міського радника Кунцевича народився син, який під час св.  Хрещення отримав ім'я Іван. Він відзначався великими розумовими  здібностями і надзвичайною релігійністю ще з дитинства. Після закінчення  студій у 1604 р. вступив до василіянського монастиря при церкві Св.  Трійці у Вільнюсі, прийнявши ім'я Йосафат.

У 1609 р. був висвячений на священика, 1611 р. стає  єпископом-помічником Київської митрополії, а в 1617 р. – архієпископом  Полоцьким. Апостольська ревність, надзвичайна покора, ангельська  чистота, самодисципліна, яку хотів бачити і в інших, були страшними для  його опонентів. За час його єпископства (1618-1623 рр.) у Полоцьку  настало велике релігійне піднесення. Протягом усього життя допомагав  бідним і хворим, з любов'ю піклувався про них.  Самовіддане святе життя  Йосафата привернуло багато послушників, як українських, так і  білоруських мешканців Вільна, прихильників з'єднання, послідовників  настанови Христа, щоб був один пастир і одне стадо. Також його великою  заслугою, як архимандрита, є реформа Василіянського Чину, яку він провів  разом із митрополитом Йосифом Рутським.

У 1620-1621 рр. патріарх Єрусалимський Теофан під тиском гетьмана  Петра Сагайдачного висвячує Йова Борецького на Київського православного  митрополита, а разом із ним п'ятьох інших єпископів, створюючи тим самим  паралельну не з'єднану з Римом православну церковну єрархію в Україні  та Білорусі. Настала боротьба "Руси з Руссю", спочатку полемічна, а  потім і фізична. Особливо гострою вона була в Полоцькій архиєпархії, де  на противагу Йосафата поставлено архиєпископа Мелетія Смотрицького. Між  ними точилася гостра полеміка. Йосафата звинуватили в полонізації  вірних.

Головною метою св. Йосафата були єдність і навернення грішників, за  що і віддав він своє життя. Його християнське милосердя, любов до  ближнього, навіть до своїх ворогів, і не тільки на словах, але й на  ділі, підтверджують його велику відданість св. Христовій церкві,  церковній єдності, яку заповідав Христос. Виступав проти хабарництва,  ледарства, розпусти, дбав про церковне майно, відбираючи його у шляхти  та світських людей, а також виступав проти насильного захоплення  православними церковного майна католиків. І хоч виконання судового  вироку робила світська влада, його вороги приписували насильство йому.  Всюди шукали причину, щоб очорнити його.

Його проповідування принесло плоди численних наверненнь та подарувало  йому титул „крадій душ”. «Ви мене переслідуєте, – говорив Йосафат ,–  готуєте для мене смерть, а я вас усім серцем люблю і бажаю за вас  віддати навіть своє життя». Це були пророчі слова. Православні під  проводом єпископа Мелетія Смотрицького вирішили фізично знищити  Йосафата, об’єднуючись із владою та використовуючи період політичного  занепаду у королівстві. На смерть не довелося довго чекати. У 1623 році  Йосафат поїхав до Вітебська і свою останню ніч на 12 листопада владика  Йосафат провів у молитві, як Христос в Оливнім городі. А щоб себе  застрахувати, вороги спочатку вирішили зорганізувати провокацію. Перед  палатою Йосафата вони вигукували протягом двох днів образливі слова на  нього, його слуг, які, не витримавши глузувань, одного провокатора  закрили на кухні. На це тільки й чекали змовники. Вдарено в церковний  дзвін, збігся підговорений натовп із залізними палицями і зброєю.  Зруйнували огорожу, вломились до палати, побили слуг, понищили все  кругом. В той день була неділя, і Йосафат служив у церкві Утреню.  Повернувшись із церкви, він почав молитись, лежачи хрестом на долівці, а  потім, вийшовши, лагідно сказав до юрби: «Діти, чому б'єте моїх слуг?  Якщо маєте щось проти мене, ось я!». І тут же сокира вбивць розрубала  голову слуги Божого. На ще живого накинулась юрба і з сатанинською  ненавистю почала його бити, копати. колоти, стріляти. Потім почалась  розправа над тілом убитого владики: з істерично диявольською люттю  вороги рвали одяг, обпльовували, висмикували волосся. Одна жінка, що з  лайкою висмикувала бороду Йосафата, на місці осліпла, відразу  розкаявшись. Однак розлючену юрбу не зупинило і це чудо. Потім, щоб  затерти сліди, скинули тіло в Двину, прив'язавши до ніг камінь, а до шиї  – наповнену камінням волосінницю, яку носив замість білизни, як аскет.  Топили, викрикуючи: «Держись, владико, держись!» За хвилину тіло  мученика випливло. Перелякані цим чудом, кати почали втікати. Злочинці  вирішили повернутись і знову втопити тіло там, де найбільша глибина  ріки. 5 днів вісники шукали тіло мученика, щоб похоронити Раптом  появилось яскраве світло над водою. Його випромінювало тіло владики. І  тільки тоді знайшли утопленого. А юрба зразу ж після скинення тіла у  воду продовжила свою розбійницьку роботу: виламала двері, вікна  розвалила печі, сплюндрувала-пограбувала хату, комори, пивниці. Поранено  й побито всіх слуг. Тільки в п'ятницю, після кривавої неділі, знайдено  тіло священномученика. Сумна звістка про мученицьку смерть Йосафата  облетіла села і міста. Ця смерть, здавалося, окреслювала кінець  Об’єднаної Церкви. Та, натомість, позначила її остаточне укріплення.

Через 27 років (1650 р.) після його смерті при перенесенні його мощів  до срібного саркофагу з рани на голові виплила свіжа кров. Під присягою  116 свідків у 1628 р., тобто через 5 років після смерті Йосафата,  розкрили гріб і добули мощі Йосафата, та на превеликий подив усіх  переконались, що вони нетлінні. Весь народ кинувся до домовини святого  Йосафата, і пронеслась зразу молитва багатотисячних присутніх: і  католиків, і православних, і протестантів.

Православна Росія на чолі з Петром І боялась навіть його рештків, і  коли у 1705 р. вони зайняли Полоцьк, то хотіли знищити мощі Йосафата. Та  їх вивезено було в безпечне місце до Білої Підляської, де вони  перебували до 1916 р. Це місце стало місцем паломництва і чудес,  осередком католицької віри не лише холмської єпархії,але й усіх західних  українських і білоруських земель.  1643 року його було проголошено  блаженним, а 1867 року - святим. За посередництвом св. Йосафата сталося  багато чудес. 29 червня 1867 р. - проголошений святим. З 1916 до 1949  року мощі св. Йосафата спочивали в українській церкві св. Варвари у  Відні, а в 1949 р. американським військовим літаком перевезені до Риму.  Із 1963 року, по приїзді до Риму із сибірської каторги митрополита  Йосифа Сліпого, мощі св. Йосафата спочивають у базиліці Святого Петра у  Ватикані.

ВИПАДКОВА ГАЛЕРЕЯ


Великдень 132
Великдень 46
Великдень 32
Приготування до Великодня 31
2009-2010 42
Великдень 127
Великдень 5
Приготування до Великодня 40
Поїздка в Чікаго 22
2009-2010 31
2009-2010 49
2009-2010 27
2009-2010 2
Великдень 11
Великдень 141